Світи, які ще не ігри

Сценарій написано, світ намальовано, люди стоять на місцях і чекають, коли їх покличуть грати. Від толстовської хуртовини до піщаної ями Абе.

> [!CAUTION] > **Обережно: ця стаття — приклад того, як робити не треба.** Павло її прочитав — і саме через неї до нього дійшло, що зі сценаріями в нас катастрофа. Не «подекуди можна краще», а від самого початку: так ігри не пишуть. Усе, що нижче розказано з гордістю, — докладна ілюстрація провалу. Тепер сценарії переробляються зовсім по-іншому. Як саме — розкажемо потім. А цю залишаємо як є: хай висить на науку.

Перш ніж книжка стане грою, у неї є середина шляху: сценарій уже написано, світ намальовано, люди стоять на своїх місцях — і ще нічого не відбувається. Тут зібрано світи, які зараз на цій середині. Чи стануть вони іграми — невідомо. Але подивитися на них можна вже зараз.

Гру ми шукаємо там, де сам автор показав, що могло бути інакше.

Ібсен, крім свого фіналу «Лялькового дому», написав для німецької сцени другий — де Нора залишається. Дюрренматт закінчив «Аварію» двічі: в повісті герой вішається, в радіоп'єсі прокидається й їде геть. У Тургенєва Ася пише: «якби ви мені сказали одне слово — я б залишилась», — і слова ніхто не сказав. Такі місця й стають виборами.

Іноді автор прямо каже, що вибору немає. Ле Гуїн пише про Омелас: зробити нічого не можна. У сценарії двері підвалу мають ключ, і хтось щодня його повертає. Його можна й не повернути.

А іноді доводиться добудовувати з натяку. У «Туманному розі» Бредбері оповідач наприкінці шкодує, що йому нічого сказати, — і в грі з'явилася Нора з вікном на далекому березі, яке то світиться, то гасне.

Найлегше нам давалися камерні історії: одне місце, двоє-троє людей, короткий час, і вибір уже є в самому тексті. Половина таких — п'єси. Важче — там, де в світу свої закони або людей майже немає: «Соляріс» і «Русалонька» до цієї середини так і не дійшли.

Сценарій пише ШІ, і читають його теж ШІ — свіжі, щоразу нові, [як і все тут](/stories/how-it-is-made). Один із них шукає гладкість. Після правок герої схильні ставати однаково розсудливими й починати говорити афоризмами, і він це ловить. У «Похованому велетні» через нього стара так і не каже фразу про туман, що все забирає, — вона просто ставить біля вогнища другу порожню миску.

Буває, що читачі тягнуть у різні боки. Один просить, щоб ціну вибору було видно. Автор дає героєві сказати її вголос — і тут-таки інший ловить це як гладкість. Так деякі сценарії довго ходять по колу.

А буває й простіше. «Туманний ріг» і «Велетень» уперше повернулися з одностайним «ні» від усіх. Причина поважна: файлу зі сценарієм ще не було на місці.

Коли сценарій готовий, малюється світ — рівно настільки, щоб зрозуміти, який він. Міні-ігор немає, камера стоїть, люди майже не ворушаться. Лише світло, місце й обличчя. Якщо світ не той — переробити його зараз дешево, потім дорого.

У багатьох світів є одне правило кольору. В «Орфеєві» червоне — лише стрічка Еврідіки. В «Асі» — лише герань. У Толстого теплого майже немає: лисяча шуба хазяїна, пояс Микити, вікно крамниці — і сніг. А світ «Асі» цілком намальовано як етюд художника: до країв фарба сходить нанівець, лишаються папір і олівець.

Не все ще виходить. Торвальд лишився без чорного доміно: тканину на спині рушій поки не вішає. Мотузки між двома людьми немає. Дві долоні в «Клара і Сонце» мають зустрітися на склі, а поки не дотягуються. Пара над супницею в «Аварії» вийшла ниткою намиста — її прибрали. Обходити це не стали: такі місця записано, щоб їх довести до ладу.

Деякі світи з того самого кола вже стали іграми й невдовзі вийдуть — разом із тими, що розпочато раніше:

- [Навколо світу за 80 днів](/games/around-the-world-in-80-days) - [Дама з собачкою](/games/lady-with-the-dog) - [Ніч перед Різдвом](/games/the-night-before-christmas) - [Літня книга](/games/the-summer-book) - [Тато і море](/games/moominpappa-at-sea) - [Рибалка та його душа](/games/the-fisherman-and-his-soul) - [Такі дрібниці](/games/small-things-like-these) - [Кентервільський привид](/games/the-canterville-ghost) - [Нічний політ](/games/night-flight) - [Людина, яка садила дерева](/games/the-man-who-planted-trees) - [Паперовий звіринець](/games/the-paper-menagerie) - [Білі ночі](/games/white-nights)

А в ці вже можна грати:

[Червоні вітрила](/games/scarlet-sails)

[Новий кінотеатр «Парадізо»](/games/cinema-paradiso)

[Старший син](/games/elder-son)

Решта поки чекають.